Палеоцен

Палеоцен - це перша геологічна епоха палеогенового періоду, що тривала від 66,0 до 56,0 мільйонів років тому. Назва епохи походить від грецьких слів "палайос" (давній) і "кайнос" (новий), що підкреслює її перехідний характер між епохою динозаврів і кайнозойською ерою ссавців.

Ключові характеристики:

• Початок кайнозою: Палеоцен знаменує розквіт сучасних груп тварин і рослин.
• Вимирання динозаврів:Палеоцен розпочався з масового вимирання в кінці крейдового періоду,яке стерло з лиця Землі динозаврів та інші групи тварин.
• Еволюція ссавців: Зникнення динозаврів звільнило екологічні ніші, що сприяло швидкій еволюції та диверсифікації ссавців. У палеоцені з'явилися ранні представники багатьох сучасних груп ndfhby, таких як примати, копитні та хижаки.
• Зміна клімату:Палеоцен характеризувався мінливим кліматом,з початковим похолоданням,а потім потеплінням.Ці зміни клімату вплинули на розподіл флори та фауни.
• Відкладення: Палеоценові відкладення представлені осадовими породами - пісковики, глини та вапняки. Вония містять скам'янілості, що дають уявлення про життя того періоду.